Аділь Уста

Аділь 30 років стоїть за плитою однієї і тієї ж еснаф-локантаси в Кадикеї - невеликої районної їдальні, де раніше обідали вантажники з ринку, а тепер приходять їхні онуки. Він не вірить у ф'южн, не робить «авторської подачі», не викладає страви в інстаграм. Його мірило смаку - порожня тарілка і другий захід за добавкою. На каналі показує саме те, що готує вдома і на роботі: кефте, мерджимек чорбаси, імам байилди, пілав. Без таймера, без точних грамів - «коли цибуля пахне так, як має пахнути, тоді й знімай з вогню». Вважає, що готувати - це не мистецтво, а повага: до того, хто сів за стіл, і до того, хто цю їжу виростив.